9 клас. 13.01.2021. Всесвітня історія

 

Додаток до уроку: https://drive.google.com/file/d/1RvkMky8CctQNqiuJ7ZU0i6p6m4BqectI/view?usp=sharing

Тема: Франція. Франко-прусська війна та її наслідки. Третя Республіка у Франції.

Хід уроку

     Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся як розвивалися події у Франції наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, про причини та наслідки Франко-прусської війни та охарактеризуєте діяльність одного із французьких діячів.

     Наприкінці 60-х років XIX ст. імперія Наполеона III відчувала наближення політичної кризи. Пригадуємо: Наполеон ІІІ — це останній французький імператор і племінник Наполеона Бонапарта. Свій шлях Наполеон ІІІ розпочав як президент Французької республіки 1848 р. Згодом, у 1851 р., він здійснив переворот і встановив авторитарний поліцейський режим. Становлення Другої імперії зробило владу Наполеона ІІІ абсолютною та повернуло в державу проблеми, характерні для періоду реставрації (обмеження прав більшості населення, збідніння селян і робітників, репресії та арешти незгодних із політикою імператора).

     Підприємці почали відкрито висловлювати невдоволення та вимагали ширших політичних прав. Наполеон ІІІ вирішив переключити увагу суспільства. Цьому мали сприяти успішні військові дії проти Пруссії. Проте війни прагнула і Пруссія. Отто фон Бісмарк сподівався не лише захопити прикордонні території Франції, але й домогтися остаточного об’єднання німецьких земель на чолі з Пруссією. Бісмарк вдало все розрахував: заздалегідь розпочав підготовку до війни, скористався кризою в Іспанії та спровокував політичний скандал. Результат — війна. Але війна на умовах Пруссії. В очах громадськості вона була жертвою кровожерливих французів.

     О. Бісмарк намагався ізолювати та послабити Францію, яка могла перешкодити об’єднанню Німеччини в єдину державу. Приводом до війни стала суперечка Франції та Пруссії влітку 1870 р. щодо кандидатури на вільний престол Іспанії. 19 липня 1870 р. Франція оголосила Пруссії війну. З самого початку війни була очевидна перевага німців. 17 та 18 серпня французькі війська були блоковані у Меці. Військо, що вийшло їм на допомогу, зазнало нищівної поразки 1 вересня під Седаном. Наполеон ІІІ потрапив у полон.

     4 вересня у Парижі була проголошена республіка, яку очолив «уряд національної оборони». 27 жовтня армія, що було обложена у Меці, капітулювала. 4 грудня французи втратили Орлеан. У січні 1871 року у Версальському палаці прусський король Вільгельм І прийняв титул імператора. Так виникла Німецька імперія.

     10 травня 1871 р. у Франкфурті-на-Майні було підписано мирний договір, за яким Франція втрачала Ельзас та Лотарингію та зобов’язувалася виплатити Німеччині контрибуцію в розмірі 5 млрд франків. Після поразки у війні Франція опинилася у глибокій соціальній і політичній кризі.

     Незважаючи на підписання перемир’я, парижани відмовилися підкоритися Пруссії. У березні 1871 року було створено Паризьку комуну. Почалося повстання. Учасниками комуни були звичайні люди. Вона прийняла програму реформ: справедлива організація праці;  відокремлення церкви від держави; безкоштовне та обов’язкове навчання дітей; заміна постійної армії озброєнням народу; виборність чиновників.

Під тиском народного невдоволення уряд Адольфа Тьєра евакуювався до Версалю. Почалася героїчна історія Паризької комуни тривалістю 72 дні.

     Адольф Тьєр вирішив за будь-яку ціну придушити повстання. Шість тижнів Париж потерпав від бомбардування. Після підписання у травні 1871 р. Франкфуртського договору почалася жорстока збройна боротьба, яка характеризувалася беззаконням з обох сторін. 28 травня 1871 р.  Париж був повністю взятий під контроль урядовими військами. Франція розкололася на два табори.

     Під час розправи загинуло приблизно 880 версальців і 20–35 тис. комунарів. Наслідки франко-прусської війни були трагічні. Франція втратила Ельзас і Лотарингію та змушена була сплатити 5 млрд франків. Крім того, до повної виплати контрибуції Франція мусила утримувати німецькі окупаційні війська, які залишалися на її території. Це поклало край французькій військовій перевазі в Європі та зумовило взаємну ворожість між Німеччиною і Францією. Бажання помсти переважало у французькій політиці впродовж наступних 50 років. І цей конфлікт стане однією з причин Першої світової війни. Країна втрачає почесне друге місце в гонитві за рівнем економічного розвитку та пропускає поперед себе США й Німеччину. Інших проблем теж не бракувало. Зокрема, була нестача природних ресурсів. Машини й устаткування були виготовлені здебільшого в першій половині XIX ст., а реконструкція вимагала великих коштів. Проте французька буржуазія цим не переймалася. Іноземні позики приносили більший прибуток. Тож французькі підприємці почали “вивозити” капітали за кордон.

     Звичайно, розвиток Франції не був суцільним занепадом і застоєм. Швидкими темпами розвивалася металургія, довжина французьких залізниць перевищувала англійські та німецькі, з’являлися нові галузі промисловості, а відкриття Світової наукової виставки стало сенсацією. Її окрасою була Ейфелева вежа. Осяяна світлом 90 тис. гасових ламп, вона виконувала функцію вхідної брами на виставку. Після Паризької комуни міського самоврядування у Франції практично не існувало, а от політичних партій було дуже багато. Конституція зафіксувала хиткий компроміс між республіканцями й монархістами, тож не влаштовувала ні одних, ні других. Не мали виборчих прав жінки, військовослужбовці, молодь і сезонні робітники.

     Якось військовий-демократ Буланже вирішив встановити диктатуру. Усі очікували, що він здійснить державний переворот, і Франція зможе помститися Німеччині за всі завдані кривди. Але Буланже не виправдав очікувань своїх прихильників і в момент небезпеки полишив країну. Сподівання буланжеристів на реванш були марними. Корупція, хабарництво та недбалість державних чиновників і політичних діячів стали звичними у Франції. На початку 1890-х рр. вибухнув гучний скандал у зв’язку з діяльністю акціонерного товариства, створеного для будівництва Панамського каналу. Акції придбало багато французів, які сподівалися отримати чималий зиск. Однак будівництво каналу затягнулося, а згодом компанія оголосила про банкрутство. Через це постраждало 700 тис. осіб. Потім з’ясувалося, що половину зібраної на канал суми керівництво компанії розтратило на власні забаганки та хабарі. Судовий процес завершився доволі м’якими вироками. Причому через кілька місяців і вони були скасовані. “Вишенька на торті” політичного життя Франції — справа Дрейфуса. Якось з’ясувалося, що хтось з офіцерів генерального штабу продав німцям секретні документи. У державній зраді звинуватили капітана Альфреда Дрейфуса, єврея за національністю. І хоча жодних доказів його провини не було, офіцера заарештували та віддали під суд. Ці події розкололи французьке суспільство на два табори: “дрейфусарів” і “антидрейфусарів”. Франція була на межі нової громадянської війни. Зрештою Дрейфуса визнали невинним. Проте для цього знадобилося цілих 12 років. Справа Дрейфуса мала важливі наслідки для політичного розвитку Франції — було офіційно визнано непорушність прав людини та громадянина.

     Напередодні парламентських виборів 1902 р. колишні дрейфусари (соціалісти, радикали й ліві республіканці) уклали між собою передвиборчу угоду та здобули переконливу перемогу. Уряд очолив Жорж Клемансо. За гострі промови в парламенті він отримав прізвисько “Тигр”, а за внесок у перемогу над Німеччиною в роки Першої світової війни його почали називати “Батьком перемоги”.

     До 1914 р. радикали відігравали провідну роль у політиці. Послідовні прихильники демократії, вони прагнули задовольнити економічні та соціальні потреби французів. Крім “шкільних законів” вони ухвалити важливу для суспільства річ — трудове законодавство. Робітники нарешті отримали гарантовані виплати в разі виробничих травм і обов’язковий щотижневий відпочинок. У Франції за Третьої республіки утвердилися принципи демократії та прав людини, за які боролось не одне покоління французьких революціонерів.

     Самостійна робота з текстом підручника (с. 185)

     Робота з історичним джерелом (с. 184) Використовуючи цитати Ж. Клемансо, охарактеризуйте його як людину й політика.

     Запитання:

1.     Чому відбулося повстання 18 березня 1871 р.?

2.     Якою була головна мета комунарів?

3.     Які реформи проводили комунари?

4.     Якими були наслідки повстання?

5.     Як Ви оцінюєте діяльність Паризької Комуни?

6.     Якими були причини, хід та наслідки франко-прусської війни?

Домашнє завдання

1.     Опрацювати § 21.

2.     Конспект вивчити.

3.     Політичні кризи 1880–1890 рр. мали вплив далеко за межами країни. Проаналізуйте одну з трьох криз за планом:

      •     Назва події

•        Коли вона відбулася?

      •      Що відбулося? 

•        Які важливі люди брали участь у цій події?

•        Яке її значення? • Чому це важливо для історії Європи?