10 клас. Всесвітня історія. Практичне заняття. Перша світова: повсякденне життя в умовах фронту і тилу

 

                                                                                 

Практичне заняття №1. Повсякденне життя в умовах фронту і тилу

Завдання 1. На підставі історичних джерел зробіть висновок про умови перебування військових на передовій.               3б.

    Ідучи на фронт, солдати мріяли про перемогу, але кожен думав і про те, як вижити в горнилі війни, уникнути поранення і не потрапити в полон. Однак час показав, що таких щасливців було небагато. Найчастіше поранення були результатом артилерійських обстрілів, вогню піхоти, штикових атак, повітряних бомбардувань, застосування отруйних газів і вогнеметів. У 1917-1918 рр. німецький конструктор Гуґо Шмайссер розробив зброю, що давала змогу вести автоматичний вогонь на відстані до 200 м. Поранення виникали й під час долання різних перешкод (боліт, рік, окопів, загороджень з колючого дроту), а взимку - через тривалі морози. В умовах окопної війни було легко захворіти на ревматизм і так звану траншейну стопу (відмороження стоп унаслідок тривалої дії на них холоду й вологи при вимушеній малорухомості), запалення сечового міхура й легень, розлади кишкового тракту, туберкульоз. Ці хвороби подекуди призводили серед солдатів до більшої кількості смертей, ніж реальні бойові дії. Грізним був тиф - хвороба брудних рук і браку гігієни. Величезною проблемою на всіх фронтах стали воші, які поширювали тиф. Аби запобігти епідеміям, воюючі держави були змушені вдатися до масового щеплення солдатів, полонених і цивільних осіб. Одним з найбільших викликів для медичних служб на фронтах були також психічні хвороби.

Завдання 2. Опрацюйте історичні джерела і дайте відповідь: який рівень розвитку медицини існував в роки війни, хто допомагав солдатам, які зміни відбулись?          3б.

Інтерв’ю з  медичним радником  Міжнародного військового штабу  при штаб-квартирі НАТО  Вінандом Кортерінком.

«Отже, Вінанд, скажіть мені: наскільки небезпечними  були інфекції і хвороби як причина смерті під час Першої світової війни?

-  Коли вони починали Першу світову війну, вони не думали  про охорону здоров'я чи медицину. Вимоги до гігієни були слабкими. А лікування пацієнтів було застарілим. Рани легко вражалися інфекцією, тому що в них часто залишалися осколки, а поранені були в брудних одностроях і брудних окопах. Антибіотиків ще не винайшли, що ставило перед військовими лікарями надзвичайно складне завдання.

Анестезія  також була величезною проблемою. Вони застосовували маски з хлороформом та інші види анестезії, але часто солдати прокидалися під час операції, інших убивали випадково.

Переливання крові було дуже складною справою. Кров треба було взяти з однієї людини і дати іншій. Це було чисто гігієнічне питання. Також погана їжа. Потім ще й інфекційні хвороби. Фактично, грип  1918 року забрав більше людей  ніж Перша світова війна. Знання основних медичних процедур було слабким  порівняно із сучасною медициною, але війна, що спалахнула,  створила величезні можливості для перевірки  нових методик лікування. Можна сказати, що поля битв  були величезною лабораторією  для медичної галузі, де найкращі фахівці могли спробувати нові підходи.

    Марі Кюрі зі своєю донькою Ірен  відправилась уздовж лінії фронту і встановлювала рентгенівські апарати  уздовж усього фронту. Ця методика була відома, але ніколи не застосовувалась в такому масштабі.

    Проте не лише медична практика часто не відповідала умовам,  Часу на практику лікарям  не було.  Отримавши диплом, людина йшла на фронт. Навіть якщо не було диплома, інколи доводилося йти, тому що ви були потрібні. Отже, це були некваліфіковані лікарі, які лікували фізично і психологічно некваліфікованих солдатів. Більшість людей в галузі охорони здоров'я були фактично волонтерами. Організації Червоного Хреста, а також місцеві волонтери, сестри з монастирів... усі прийшли на допомогу солдатам.

    Одним із найпоширеніших уражень була контузія, але хоча від цього явища страждали війська з усіх боків, вони дуже по-різному з ним боролися. Контузія як така була величезною військовою проблемою. Як розпізнається контузія? Як переконатися, що її не симулюють? Були деякі психіатри, деякі лікарі, які були більш прогресивними, але навіть у 1925 році військовий лікар, який описував офіційну історію медичної служби армії Канади, писав, що контузія - це певна істерія, і що проти неї ліків немає. Психологічно травмовані були "слабаками". А як може психологічно  травмований солдат довести, що йому вже покращало, ніж знову відправитися на фронт? Отже, німці дивилися на психологічно травмованих з точки зору економіки. Вони були як фабричні робітники, що страйкують. Це означало, що загалом німецьких лікарів задовольняло, коли вони відправляли своїх психологічно травмованих пацієнтів на збройний завод. Вони вже не воювали, але вони робили свій внесок у війну. На фронті страждали неймовірно, але це було і вдома. Не лише тому, що більшість основних продуктів харчування і ліків надходили не до них, а відправлялись на фронт.

   Під час війни цивільна охорона здоров'я потерпала неймовірно. Наприклад, у Франції до війни був один лікар на ,я думаю, 2 500 цивільних мешканців. Під час війни він був один на 14 тисяч. Якщо лікар і був, у нього не було ліків, тому що вони також відправлялися на фронт. З військової точки зору вони робили вражаючу роботу. Медицина на війні не лише рятувала життя, вона і коштувала життів. Величезна кількість поранень і специфічний характер ран означали, що обидві сторони мали переглянути   своє ставлення до поранених солдатів.  Це привело до змін, особливо в тому, як солдати доставлялися з поля бою до лікарняного ліжка. Наприклад, були потрібні мобільні шпиталі і лікарі, і санітари, які носили б ноші на фронті, щоб відправляти пацієнтів у тил, тому що вони лежали поранені на полі бою по декілька діб. Потрібна була послідовність евакуації. Поранення в живіт мали оперуватися якомога швидше і якомога ближче до лінії фронту.

    Отже, передові хірургічні пункти відкривалися на відстані лише у півтори-дві милі від лінії фронту. Швидкість надання солдатам допомоги стала ключовим питанням в Першій світовій війні. Чотири з п'яти померлих на полі бою помирали в першу годину після поранення.

Завдання 3. Як вплинула війна на якість життя людей? З якими повсякденними проблемами стикалися мешканці під час війни?                  3б.

Воєнна економіка залежала від робочої сили. Частка робітників, зайнятих у воєнній промисловості, постійно зростала. Наприкінці війни в Росії, Італії й Німеччині вона значно перевищувала половину від загалу зайнятих у промисловості робітників. У Німеччині втручання держави в трудові відносини в напрямі мілітаризації ринку праці було найбільшим. Було запроваджено примус до праці (у тому числі частини жінок), знижено вікову межу (до 16 років), подовжено робочий час, заборонено страйки та інші форми робітничих протестів. Війна суттєво знизила якість життя людини. Невід’ємним його атрибутом стали брак товарів широкого вжитку, продуктів, довжелезні черги, де нерідко траплялися конфлікти. Влада намагалася регулювати обсяги споживання запровадженням карток. У Німеччині картки з’явилися вже на початку 1915 р., передусім на хліб, жири, молоко та м’ясо. Узимку 1916—1917 рр. ситуація з продуктами суттєво погіршилася. Особливо драматичною вона була в містах на півночі Російської імперії. Вихід знаходили в замінниках (у тому числі сурогатах продуктів), налагодженні натурального домашнього господарства, активно діяв і «чорний ринок». Другим після продуктів клопотом для тисяч людей була відсутність достатньої кількості палива. Траплялося, що в містах зневірені люди вирубували парки і сквери. У роки війни мешканцям дошкуляла злочинність. Війна створила сприятливі умови для поширення грізних пандемій, зокрема тифу й так званої іспанки.

    Погляд сучасника

Що таке війна - про це у Відні ніхто не мав ані найменшого уявлення, і нікому навіть на гадку не спадало, що під час війни може статися, що не буде й скибки хліба.

     Одного чудового дня на шпальтах усіх газет з’явилися статті про те, що зернята фруктів містять повно рослинної олії. Відтак зернятка яблук і груш, а також кісточки слив не треба викидати, а збирати, чистити, вичавлювати й використовувати для приготування їжі. Ідея просто геніальна - маленька олійниця в кожному домі. От тільки де їх узяти - всі оті яблука, груші, сливи?...Якось прийшов я додому досить пізно. Матері не було. Вона стояла в черзі по хліб під крамничкою неподалік. Я пішов їй на зміну, щоб стояти до ранку. Худющий як тріска та ще й з бородою. Мені було двадцять один, а на вигляд - щонайменше в три з половиною рази більше.

Завдання 4. Назвіть зміни, які відбулись у становищі жінок під час Першої світової війни. Обґрунтуйте або аргументовано спростуйте думку про те, що війна пришвидшила емансипацію жінок. Емансипація — звільнення від якої-небудь залежності, скасування якихось обмежень, зрівняння у правах.    3б.

Воєнна економіка потребувала вмілих і водночас дешевих робочих рук. На кінець війни частка жінок, зайнятих здебільшого в промисловості й сфері послуг, від усіх працівників становила: в Австралії - 37 %, Великій Британії - 36 %, Франції - 40 %, Росії - 43 %.  Те, що жінки під час війни набували суспільно значимих ролей (часто з необхідності), мало безпосередній вплив на зміну їхнього становища в сім’ї, державі, органах місцевого самоврядування, у громадському й політичному житті. Війна активізувала феміністичні рухи, феміністична література здобула нових читачок. Дехто трактував це як початок жіночої революції. Саме в роки війни уряди багатьох держав надали жінкам виборчі права. З’явилися й діячки, які домагалися права на військову службу нарівні з чоловіками. Перші жіночі збройні підрозділи було створено в 1917 р. у британських збройних силах. Але й до того в багатьох арміях можна було зустріти на службі поодиноких жінок. Крім регулярних армій, жінки воювали у складі національних збройних формувань, як-от у легіоні Українських січових стрільців чи польських легіонах. У деяких арміях було створено допоміжні підрозділи, у яких жінки служили як медсестри, кухарки, інструкторки, секретарки. Щоправда, чоловіки в той час сприймали появу жінок у війську здебільшого неприхильно. Суспільна активність жінок під час війни здебільшого виявлялася в благодійній і культурно-освітній праці.

У результаті змін, що були зумовлені війною, частина жінок звільнилася від обмежень з боку батька, чоловіка, родини, набуваючи впевненості у власних силах. Почали змінюватися й уявлення жінок про суспільні ролі, зросла їхня активність у прагненні самостійно обирати життєвий шлях. Нові тенденції знайшли відображення в одязі жінок: з одного боку, він ставав більш зручним, вільним і практичним, а з другого - підкреслював жіночість. Не обходилося й без крайнощів, коли «визволені» жінки намагалися копіювати чоловічі манери. Утім емансипація стосувалася відносно невеликої кількості жінок. Більшість з них продовжувала жити в традиційному світі, у якому ключову роль чоловіка не піддавали найменшому сумніву.

Велика війна відкрила перед жінками нові можливості, давала змогу (але не гарантувала) виявлення своєї особистості. Для декого з жінок шлях до війська був способом втечі від традиційного суспільного устрою, але закінчення війни часто повертало їх до реалій старої буденності... Феномен участі жінки у війні складний у силу панівних гендерних уявлень... з одного боку, і особливостей сприйняття фронтової дійсності - з другого. Жінки були готові до подвигу, але не були готові до перебування в армії. Те, з чим довелося зіштовхнутися на війні, виявилося для них несподіванкою. Інший бік цього явища - неоднозначне ставлення чоловіків та громадської думки загалом до присутності жінки у війську, особливо на передовій. Неприродним (однак реальним) здавалося словосполучення «жінка-солдат», жінка, яка несе смерть.