30.04 8 клас
30.04
8 клас
Історія
України
Тема:
Правобережна
Україна та західноукраїнські землі §34
1. Які повстання українського народу ви пам'ятаєте?
2. Коли розпочалася Національно-визвольна війна під
проводом Б.Хмельницького?
3. Які були причини визвольного руху?
Причини визвольного руху:
- посилення національно-релігійного гніту;
- через посилення кріпосного гніту різко погіршилося
становище селян;
- права козацтва були обмежені; не тільки не
реєстрові, а й реєстрові козаки не почували себе цілком вільними.
Після Прутського миру 1711 р. Петро І змушений був відмовитися від
Правобережної України. Вона залишилася під владою Польщі. На Правобережжі
відновився колонізаційний процес, що проходив під знаком повернення польських
порядків. Одержавши величезні земельні простори на Правобережній Україні,
магнати почали відроджувати своє господарство, своє панування, що призвело до
виникнення нової форми боротьби українського народу — гайдамацького руху.
Гайдамацький рух — національно-визвольний рух на Правобережній
Україні у першій половині та середині XVIII ст.
1.
Гайдамацький рух
Правобережна Україна в середині XVIII ст. продовжувала
залишатися в складі Речі Посполитої. Тут і далі зростали землеволодіння
польських феодалів. Маєтки окремих магнатів не поступалися королівським. У цей
час відбувається зростання панщини, збільшується кількість податків. Правобережні
селяни усе частіше втрачали власні землі, які приєднувались до фільварків,
різко зменшилась кількість господарств, що були достатньо забезпечені тягловою
силою. Міста, більшістю яких володіли магнати, ледве животіли, ремесло і
промисли розвивалися повільно.
Документ 1
«...Виникали широкі... прояви
народного опору. Його учасників називали гайдамаками. ...Слово «гайдамака»
тюркське за походженням й означає «волоцюга», «грабіжник». Від початку 18 ст. й
надалі поляки називали так селян-утікачів, які ховалися глибоко в лісах і час
від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки... поступово
перетворилися на головну загрозу для неї ( Польщі ). Однією з причин зростання
їхньої чисельності було закінчення 15–20-річного терміну звільнення селян від
повинностей. Після стількох років свободи багато селян не бажали миритися з
раптовим закріпаченням і приєднувалися до гайдамаків. Польська армія не була
великою перешкодою для втікачів. Через небажання шляхти фінансувати її,
військові сили Речі Посполитої зменшилися до... 18 тис. чоловік. Із них 4 тис.
закріплювалися за Правобережною Україною, чого було замало, аби утримати
порядок. Але чи не найвирішальнішим чинником, що сприяв зростанню гайдамаччини,
було сусідство із Запорозькою Січчю, з якої надходили постачання, людське
поповнення і... досвідчені ватажки».
Завдання
1. Визначте причини розгортання гайдамацького руху на Правобережній
Україні.
2. Як автор пояснює походження слова «гайдамака»?
Причини гайдамацького руху
• Відновлення влади польської шляхти.
• Посилення польського гніту (збільшення панщини, жорстокі покарання селян,
збільшення плати за користування землею, скорочення селянського землеволодіння,
безправ’я селян).
• Ополячення українців, заборони щодо української мови, звичаїв, культури.
• Утиск православної віри, насадження католицизму та уніатства
2.
Коліївщина
У другій половині 60-х pp. XVIII ст.
Правобережна Україна опинилась у складному становищі. Продовжували діяти загони
гайдамаків. Польська шляхта була розколота на прихильників і противників короля
С. Потоцького, який був ставлеником росіян. Загострилися стосунки між
православними та католиками й уніатами.
Коліївщина –
селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні в 1768 році проти кріпосницького,
релігійного і національного гніту шляхетської Польщі.
На початку 1768 р. між Річчю Посполитою й Росією було
укладено трактат про зрівняння православних і протестантів у політичних правах
із католиками. Але реалізувати цей договір не вдалося. Проти короля в місті
Барі утворилась конфедерація шляхти
(воєнно-політичне об’єднання шляхти для досягнення певних цілей).
Барська конфедерація
виступила проти короля. Члени конфедерації насаджували в Україні католицьку й
уніацьку церкви і прагнули відновити владу шляхти. 10-тисячний загін
конфедератів пройшовся «вогнем і мечем» Правобережжям. Король, не маючи
достатньо сил, звернувся по допомогу до Росії. На Правобережжя ступили
російські війська.
Ці
події стали поштовхом до народного повстання, що увійшло в історію під назвою
«Коліївщина» (назва походить від слова «колоти»). Підготовку до повстання, що
розпочалось у лютому 1768 p., очолив запорожець Йосип Шелест. Сили повсталих
збиралися в урочищі Холодний Яр, що неподалік Матронівського монастиря. Після
загибелі Шелеста повсталих очолив запорозький козак Максим Залізняк (народився близько 1740 p.).
Виступивши 6 червня 1768 р. з урочища Холодний Яр, повстанці визволили від
шляхти десятки сіл і містечок. їх шлях проліг через Жаботин, Смілу, Черкаси,
Корсунь, Канів, Богуслав, Лисянку. Кінцевою метою походу була Умань — важливий
торговельний і культурний центр, добре укріплена фортеця, форпост польського
панування на Правобережжі.
По мірі просування повстанців їх кількість
швидко зростала. Вони нищили шляхту, католицьке й уніатське духівництво,
євреїв; ділили загарбане майно. Повстання швидко охопило Київське, Брацлавське,
південь Волинського і схід Подільського воєводств. Його рушійними силами стали
селяни і міщани. Активну участь у повстанні брали загони гайдамаків.
Коліївщина
мала відмінності від попередніх повстань гайдамаків. Вона носила національно-визвольний характер. Вістря боротьби було
спрямовано проти польського панування, засилля католицизму й уніатства, утисків
орендарів євреїв та соціального визиску з боку шляхти. Метою боротьби було відновлення Гетьманщини, де не було б «панів і
підданих, а всі користувалися б козацькими вольностями».
20 червня повсталі з’явилися в околицях
Умані. Із допомогою сотника Івана Гонти, який з надвірними козаки перейшов на
бік повсталих, наступного дня М. Залізняк оволодів містом. Розправа повсталих в
Умані над поляками, євреями, католиками була вкрай жорстокою. У місті було
вбито щонайменше 2 тис. осіб, зруйновано костьоли, єзуїтські школи, шляхетські
палаци.
Перетворивши Умань на свій центр, М. Залізняк відправляв у
всі регіони України невеликі загони, що мали піднімати народ на боротьбу і
поширювати звернення до народу — універсали.
У той час як розгорталось повстання,
російські війська розгромили війська Барської конфедерації і підійшли до Умані.
Налякані могутнім повстанням, панівні класи царської Росії та шляхетської
Польщі об’єднали свої зусилля для придушення народного руху.
Командувач російськими підрозділами під
Уманню полковник Гур’єв лукаво заявив про свою прихильність до повстанців і
запросив М. Залізняка і І. Гонту та іншу старшину на бенкет, на якому ватажків
було заарештовано. Загони повсталих, залишившись без провідників, були
розгромлені російськими військами. Після розгрому основного вогнища повстання
розпочались каральні акції проти повсталих в інших районах. Жертвами карателів
були тисячі учасників повстання. І.
Гонта, як підданий польського короля, був переданий полякам, які стратили ватажка. М. Залізняк, як підданий Російської імперії, був засуджений на
каторжні роботи в Сибір. Незважаючи
на репресії, повстання тривало і наступного року.
Цікаво
знати
Страта Гонти мала тривати два тижні.
Упродовж перших десяти днів, за рішенням польського суду, йому мали вирізати по
пасу шкіри. На 11 день відрубати ноги, на 12 — руки, на 13 — вирвати серце, на
14 — відрубати голову. Але витримати самі поляки таку процедуру не змогли.
Польський гетьман Браницький наказав відрубати голову вже на третій день, а все
решту зробили вже на трупі. Череп Гонти був виставлений на воротах міста Могилів
на Поділлі. Під час страти Гонта вів себе достойніше за будь-якого дворянина.
Навіть заповів пас своєї шкіри одному польському шляхтичу, який намагався
присвоїти його коштовний пояс.
Коліївщина була останнім
повстанням українців проти Речі Посполитої. Воно зазнало поразки. Причини для
цього були різні: російські та польські війська переважали повсталих в
озброєнні. Дії всіх повсталих загонів не були скоординованими. У скороченні соціальної
бази повстання значну роль відіграла невиправдана жорстокість повсталих.
3. Опришківський рух. О.
Довбуш.
Рух народних месників мав поширення й на західноукраїнських землях,
особливо в Карпатах. Там їхні загони називалися «чорними хлопцями», або
опришками. Перші такі загони, згідно з історичними джерелами, з’явились у XVI
ст. Виступаючи проти всіляких утисків селянства, діючи невеликими загонами (20—50
осіб), вони нападали на шляхту, лихварів, євреїв-орендаторів, купців. Маючи
гарні схованки в горах і користуючись підтримкою населення, вони були
невловимими.
Слово опришок походить від
латинського opressor — знищувач, порушник.
Найбільш відомим ватажком
опришків був Олекса Довбуш
(1700—1745). Очолюваний Олексою загін громив панські маєтки, розправлявся із
сільськими багатіями. Прикметно: жорстоко розправляючись із ворогами, він
водночас не переносив помсту на членів їхніх сімей, виявляв рицарську
великодушність. На відміну від багатьох опришків, прагнення до здобичі все ж не
відігравало визначної ролі в його вчинках. Значну частину захоплених багатств
він роздавав бідним.
Опорним пунктом опришків стала гора Стіг. Звідти народні
месники здійснили стрімкі рейди на Дрогобич, Солотвин, Рогатин, Надвірну та
інші міста. Про виняткову хоробрість народного героя, його винахідливість
складалися легенди. Йому вдавалося виходити зі скрутних становищ, коли на нього
і його товаришів полювало по кілька тисяч солдатів.
Олекса Довбуш загинув у 1745 р. від кулі найманця,
який спокусився обіцянками шляхти (звільнення від повинностей і володіння
землею на правах власника). Незважаючи на смерть народного ватажка, рух
опришків продовжувався.
Узагальнення
1. Що таке Коліївщина?
2. Коли вона розпочалася?
3. Хто такі опришки? Якою діяльністю вони займалися?
4. Що ще Ви визнаєте про рух опришків?
5. Хто такий Олекса Довбуш?
6. Якими були причини гайдамацького руху?
Домашнє
завдання: За бажанням: скласти ребуси до теми "Західноукраїнські землі. Поділи Речі Посполитої".
Коментарі
Дописати коментар