7 клас. Всесвітня історія. Практичне заняття. Середньовічні школи та університети

 

Практичне заняття. Середньовічні школи та університети

     Завдання 1. Проаналізуйте схему «Сім вільних мистецтв». Визначте особливості розвитку шкільної освіти в середні віки. Що спільного й відмінного в навчанні в середньовічних і сучасних школах? Які методи освіти й виховання використовували в середньовічній школі? 4б.

     1. Середньовічні школи

     За Раннього Середньовіччя унаслідок варварського нашестя і ворожого ставлення церкви до античної спадщини освітні традиції попередніх часів були втрачені. Однак розвиток суспільства неможливий без освічених людей. Потрібні були лікарі, судді, державні чиновники й учителі. Ми вже згадували про каролінгське й оттонівське відродження — короткочасні періоди піднесення культури й освітніх центрів в імперії франків і в німецьких землях. Згодом освітні центри почали виникати в Європі повсюди.

     У школах при великих монастирях і церквах духовні особи за релігійними книжками навчали читання, письма, лічби, церковного співу. У містах працювали приватні школи, а також навчальні заклади, що утримувалися за кошти міста. У них ліпше, ніж у церковних школах, навчали письма й арифметики. У середньовічних школах застосовували фізичні покарання учнів за порушення.

    У шкільній освіті панувала схоластика. Церква контролювала зміст навчання, єдиним джерелом знань були книги церковних авторитетів. Мовою освіти і науки була латина, а з давньоримської освіти запозичили вивчення «семи вільних мистецтв».

 

     Навчальний день починався на світанку й тривав протягом усього світлового дня з перервами на сніданок й обід. Заняття були безперервними протягом усього року. Лекції не проводилися лише на час Великодня, Різдва або П’ятидесятниці (Трійці). Так зароджувалися сучасні канікули.

     Центральною фігурою школи був учитель. Як правило, у звичайних школах навчанням займався один наставник, у якого могли бути помічники. Великі міські школи мали двоє-троє вчителів, а класи досягали 60 учнів. Викладачі раділи великим класам, оскільки навчання було платним.

     Під час занять учні читали й пояснювали зміст церковних книг. Багато текстів заучували напам’ять. На вечірніх заняттях повторювали те, що вивчили вдень. У XII ст. набув поширення метод французького священика і вчителя Бернара Шартрського, що вважав за необхідне виконувати багато письмових вправ. Його учень згадував: «Вправи зміцнюють пам’ять і загострюють обдарованість, одних він примушував умовляннями, побоями й покараннями повторювати те, що вони слухали».

     Для підтримання дисципліни у школах до учнів застосовували тілесні покарання. Іншим способом управляти великою кількістю школярів протягом багатьох годин занять не вміли. Різка була постійним супутником учителя. Відомі випадки, коли батьки учнів, яких було жорстоко покарано рукою вчителя, зверталися до суду й отримували істотні компенсації.

     У середньовічних європейських школах навчатися починали пізно, в 11—12 років. Більшість школярів навчалися лише два-три роки. Цього цілком вистачало, щоб успішно займатися ремеслом або торгівлею. Ті, хто мріяв зробити церковну кар’єру або стати вченим, продовжували навчання в університеті.

     Завдання 2. Поміркуйте, як діяли середньовічні університети та у чому полягало історичне значення їхньої діяльності.   4б.

     2. Виникнення університетів

     Із накопиченням знань, розвитком міст, ремесел і зростаючою міццю середньовічних держав відчувалася нагальна потреба в освічених людях. Поступово школи, у яких працювали відомі викладачі, почали гуртувати навколо себе дедалі більше учнів. Деякі з них заради навчання в того чи іншого викладача навіть переїжджали до іншого міста.

     У тих містах, де жили найбільш освічені, відомі викладачі, з'явилися перші вищі школи — університети. Найдавніший університет Європи у 1088 р. було засновано в м. Болонья, що в Італії. У XV ст. в Європі діяли вже 65 університетів. Найвідоміші з них — Паризький, Болонський, Оксфордський, Празький і Краківський.

     Варто запам'ятати!

     Університет (від лат. universitas — сукупність) — вищий навчальний заклад, у якому об'єднуються різні напрями підготовки фахівців з точних, природничих і гуманітарних наук. В університетах також проводять наукові дослідження.

     В університетах були дві групи факультетів: «нижчі» та «вищі». Спершу всі обов'язково навчалися на «нижчому» — артистичному факультеті —  опановували «сім вільних мистецтв». Потім обирали навчання на одному з «вищих» факультетів: правничому, богословському чи медичному. Навчання було тривалим: на юриста або лікаря — п'ять-шість років, а на філософа-богослова — 15 років.

     На заняттях викладач зачитував уривки з книжок і пояснював незрозумілі місця, а студенти слухали і записували лекції (у перекладі з латинської lectio — читання).

     Середньовічні університети були справжнім джерелом знань і відіграли вирішальну роль у культурному розвитку європейського суспільства. Випускники європейських університетів знаходили собі роботу при дворах королів, на службі у великих феодалів і міської влади, ставали видатними вченими.

     У боротьбі з міською владою університети добивалися самоврядування: викладачі і студенти обирали главу університету — ректора, університети мали власний суд. Студенти звільнялися від військової служби.

     Завдання 3. Від імені середньовічного студента напишіть листа рідним про навчання в університеті (у вас чудова нагода — обрати навчальний заклад самостійно).   4б.

     3. Життя студента.

     Слово «студент» походить від латинського слова studens, що означає «старанно навчатися». Життя середньовічних студентів було нелегким. Вони здебільшого жили у складних умовах, бідності та нужді, навіть якщо були дітьми заможних батьків. Значні кошти йшли на купівлю необхідних книжок, які в ті часи були дуже дорогими. Ось як описує англійський поет XIV ст. Джеффрі Чосер життя середньовічного студента:

Студентський гімн «Гаудеамус»

Над логікою перервавши працю,

Із нами плівся оксфордський студент...

Навряд бідніший хтось за нього.

Виносити привчившись

Нужду та голод він постійно,

У головах на койку клав поліно.

Йому миліше двадцять книжок мати,

Ніж добру їжу вдосталь споживати.

І, бідаком готовий жити,

Бажав навчитися та інших вчити.

     Донині студенти всього світу співають свій гімн «Гаудеамус». Латинською мовою він починається словами «Gaudeamus igitur!» (Гаудеамус ігітур), що в перекладі означає «Радіймо ж!».

     Основою університетського навчання була лекція, під час якої студенти переписували й коментували вчені й богословські книги. Іноді лекція переростала в бесіду або диспут.

    Перші університети зазвичай не мали власного приміщення. Тому місця для викладання могли бути несподіваними. Наприклад, лекції проводили на другому поверсі будинку, а на першому розташовувалася гучна таверна. Багато викладачів віддавали перевагу свіжому повітрю й читали лекції просто неба.

     Потрапляючи до університету, школяр ставав членом нації — корпорації студентів, земляцтва. Нація захищала своїх членів, відстоюючи їхні інтереси, влаштовувала свята, допомагала хворим товаришам, ховала померлих.

     Життя середньовічного студента було сповнене поневірянь і пригод. Більшість студентів ледве зводили кінці з кінцями. Життя у великих містах, книги, послуги переписувачів, їжа й одяг коштували дорого. Не випадково багато міських рад дозволяли студентам просити милостиню.

     У гонитві за знаннями студенти часто змінювали викладачів, переходили з одного університету до іншого, що найчастіше розташовувався в іншій частині Європи. Так з’явився вислів «вічний студент».